Консультації для батьків

Напевно, було б прописаною істиною вважати, що найперші педагоги, головні творці дитячої душі – батьки, близькі їй люди. Ви можете зробити для дитини, для її щастя більше, ніж будь хто.

 Адже саме в сім’ї формується дитина. Скільки сімей, стільки й різних дітей, різних особистостей. Готових рецептів і моделей виховання немає. Але прислухатися до порад фахівців – педагогів, психологів, перечитувати спеціальну літературу все ж таки варто, щоб уникнути грубих помилок у вихованні.

   Давайте подумаємо про це, шановні батьки! Усі ми з вами, незалежно від освіти, наставники своїх дітей. Отже, давайте зауважимо, як ми звертаємося до дітей, чи часто знаходимо для них теплі слова, чи можемо зігріти малюків ніжністю і ласкою, батьківською любов’ю? Чи часто розуміємо їхні проблеми? Адже у дітей багато проблем. Іноді одного слова достатньо для того, щоб дитина страждала або вилікувала душу. Тому не забувайте, як багато залежить від нашої поведінки у своїй сім’ї, яке оточення, мікроклімат ми створюємо навколо наших дітей. І життєва розсудливість, справедливість в першу чергу від батьків. Діти вчаться на прикладі власного життя батьків.     Повірте в неповторність і унікальність вашої дитини. Адже вона – точна ваша копія. Знайдіть для своїх діток куточок у вашому батьківському серці.   Зумійте не ображатися на малюків: придивіться до них. 
       Хай у їхній поведінці завжди відображаєтся тепло ваших сердець!


Школярі обов’язково повинні снідати

Одним із найважливіших чинників, що впливає на здоров’я наших дітей, без сумнівів, є правильне харчування. І, звісно ж, усім нам добре відомо, що основою здорового денного раціону є сніданок. Німецькі лікарі нещодавно довели, що ті діти, які вранці отримують повноцінний здоровий сніданок, навчаються і розвиваються краще за однолітків, які обмежуються канапкою з чаєм.

Ситі ще з ранку школярі краще навчаються, швидше концентруються й мають більше енергії. Інформаційні та психоемоційні навантаження, які витримує школяр, потребують якісного харчового забезпечення. За статистикою, майже 70 % українських школярів снідають бутербродами з маслом, сиром чи ковбасою. 10 % з’їдають вранці варене яйце. 15 % найчастіше вибігають з дому без сніданку, жуючи на ходу печиво. 4 % зазвичай снідають яєчнею. І тільки 1 % їсть вранці кашу …

Лікарі одностайно рекомендують давати гарячий сніданок – це корисно для шлунка. Не варто занадто захоплюватися і перегодовувати – коли дуже повний шлунок, навіть до школи дійти важко, не кажучи вже про працездатність там. Дотримуйтеся золотої середини і намагайтеся не поєднувати у сніданку важкі страви. Порція на сніданок має бути невеликою (5-6 столових ложок). У цьому випадку краще менше, але смачніше.

Калорійність раціону школяра молодшої та середньої школи повинна становити не менше 2 000-2 300 калорій на день, а харчування має бути п’ятиразовим.


Сучасні гаджети: яка небезпека чекає на вашу дитину?

ині сучасну дитину майже не здивуєш новомодними гаджетами. Планшет у руках малюка давно замінив йому іграшки, прогулянки та спілкування з однолітками. Поки дитина зосереджено водить пальцями по екрану, мама встигає приготувати обід, поприбирати та відпочити. Чи можна відволікати дитину планшетом?  Яка небезпека чекає на малюка під час ненормованої гри з планшетом?

Часте використання планшетів заважає успіхам дітей. Британська асоціація викладачів попереджає: більшість дітей не виконують прості завдання – наприклад, побудувати щось із кубиків – через те, що забагато використовують планшети. Експерти закликають батьків скоротити кількість часу, який діти проводять у товаристві сучасних технологій.

 

Отже, 9 причин заборонити дитині планшет:

1. Порушення нормального розвитку. Дитячий лікар Кріс Роуен радить батькам не дозволяти користуватися портативними пристроями дітям до 12 років, бо вони негативно впливають на розвиток дитини.

 

2.  Порушення сну. За даними  дослідників  інституту Центр вивчення світла, підсвічування екрану впродовж двох годин призводить до зниження вироблення мелатоніну.  В результаті порушення сну, – дитині треба  більше часу, щоб заснути, сон стає неспокійним.

3. Зниження росту мозку. Вченими доведено, що мозок малюків стрімко росте до 2-х років і продовжує рости до 21 року. Часте сидіння за планшетом призводить до зниження впливу на дитину подразників зовнішнього середовища, які допомагають розвиватися головному мозку. В результаті діти отримують дефіцит уваги, мають когнітивні затримки і порушення в навчанні.

4.  Підвищена агресія. А також підвищення імпульсивності, нездатність самостійно регулювати свій стан, тобто часті істерики – це «друзі» планшета.

5. Залежність. Так само, як і дорослі, діти з легкістю можуть призвичаїтися до електронних іграшок.

6. Психічні захворювання. У Канаді кожна шоста дитина має діагноз психічного захворювання, для лікування якого потрібні небезпечні психотропні препарати. Навіть у найменших користувачів гаджетами розвивається занепокоєння, депресія, синдром дефіциту уваги і біполярний розлад.

7. Порушення центральної нервової системи. Давно відомо, що електромагнітне випромінювання від сучасних пристроїв негативно впливає на центральну нервову систему, що загрожує не лише розсіяною увагою, а й зниженням коефіцієнта розвитку інтелекту.

8. Соціальне значення. Дітям, які проводять весь свій час за планшетами і смартфонами, важко спілкуватися з однолітками і дорослими в «реальному» житті, знаходити спільні інтереси з однолітками.

9. Активний спосіб життя. Також важливо пам’ятати, що планшет у руках дитини загрожує не лише серйозними відхиленнями у розвитку та захворюваннями, а й ніколи не замінить йому рухливих ігор на свіжому повітрі. Щоб малюк розвивався і ріс здоровим, йому необхідне активне дозвілля, прогулянки та спілкування з однолітками!


Як вдома розвивати здібності дитини

 

Перші роки життя дітей – найблагодатніший час, коли батьки мають можливість виховувати, розвивати їх, готуючи до життя. Якщо не починати це робити, коли дитина ще, як кажуть, лежить упоперек лавки, надолужувати втрачене згодом буде майже неможливо. У родині де створені умови, що випереджають та стимулюють розвиток малюка, розширяють його можливості пізнавати навколишній світ та проявляти себе у найрізноманітніших діяльності.

Доведено: що батьки спілкуються з малюком від самого народження, сприймають його як рівного , то в 12-14 місяців він уже спілкується за допомогою слів. А у 5 років стає справжнім лінгвістом.

Можливість розвивати дитину існує постійно. Важливо тільки правильно це робити.

 

СПОНУКАТИ ДО ТВОРЧОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ БУДЕННИХ СИТУАЦІЙ

 

Кожна, навіть сама буденна, ситуація з життя дитини – чудова нагода для розвитку її творчих , інтелектуальних здібностей. Батькам лише треба спрямувати малюка, підштовхнути його до самостійного відкриття.

Спостерігаючи за малюком під час вирішальних ля нього ситуацій, можна переконатися, як зосереджено, напружено працює його розум і як швидко при цьому він розвивається. Не варто боятися перевантажити чи перевтомити дитини , із самого початку надавайте їй більшу свободу при виборі діяльності, способів роботи, чергування справ, визначення часу виконання завдань, навантаження тощо. При цьому, надаючи дитині, розумну, доброзичливу допомогу. Але ж тільки не перетворювати свободу в безкарність, а допомогу – в звичайну підказку!

 

Не робіть за малюка те, що він сам може зробити, не думайте за нього, якщо він може додуматися сам.

Коли дитина сама знаходить вихід із ситуації усі щасливі – малюк, який самостійно зробив відкриття, батьки, які його підбадьорили, підтримали, проявили щиру зацікавленість, надихнули на раціональні дії. Головне пам’ятати: не заслужена похвала може тільки завдати шкоди.

Активізація пізнавальної потреби, прагнення до самого процесу пізнання можливі лише в тому разі, якщо дитина відчуватиме задоволення від розумового зусилля.

Пізнавальна потреба тому і проявляється, розвивається, закріплюється як потреба, бо разом з нею включається механізм позитивних емоцій. А без емоцій неможлива жодна потреба, в тому числі і пізнавальна.

 

ОРГАНІЗУВАТИ РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ

Значну частину часу, що передує вступу до школи, дитина, як правило, проводить у спілкування із своїми батьками. Тому важливо, щоб дорослі  правильно добирали завдання, придумували різні завдання, придумували відповідні ігри, бо буває так, що зіткнувшись з допитливістю дитини, вони іноді розгублюються , не знають, що робити, побоюються , що в них не вистачить знань, терпіння й умінь. Справді, знання й уміння не завадять, але ж малюка будь-яка оповідка, казка або завдання, почутті від батьків, - найбільша радість та задоволення.

Існує безліч ігор та вправ, які сприяють розвитку фізичних, інтелектуальних, художніх і творчих здібностей.

 

ПІДНЯТИСЯ ДО ДИТИНИ

 

Сьогодні, на жаль, більшість батьків, зайняті та втомлені повсякденними життєвими клопотами, неуважні до проблем своїх дітей, тож обмежують свій виховний вплив лише заборонами та проявом невдоволення поведінкою дитини. Інша крайність – занадто амбітні, не в міру заклопотані успіхами своїх дітей. У таких сім’ях вимоги до малят завищені, їхніх можливостей не знають та не розуміють. Імовірно, що такі батьки колись самі не реалізували себе в якійсь сфері діяльності й настирливо нав’язують свої нездійсненні мрії синові чи доньці. Дитині водночас наймають кількох репетиторів, щоб була ще розумнішою, навчають її музики, щоб розвинути слух, водять до танцювального класу, щоб насолоджувалася гармонією рухів, і в басейн, щоб загартовувалась, була здоровою і дужою. Здавалося б, усе добре. Але ж чи не забагато для однієї дитини?

Тож варто шукати золоту середину: намагатися піднятися до свого малюка, зрозумівши його душу, рости разом з ним і завдяки йому, виховувати його, виходячи зі здорового глузду та його індивідуальних особливостей. Потрібно розширювати свої педагогічні знання й уміння, звертатися до спеціальних літератури, встановлювати тісний і постійний контакт з педагогом, психологом, іншими батьками й разом розробляти єдину стратегію розвитку дитини.

 

Маємо зрозуміти: задатки дитини можуть не стати визначними здібностями, якщо батьки своєчасно не помітили їх, не допомогли дитині розвинутися. Тож, підтримаємо своїх дітей на шляху їх успішного зростання й особистісного становлення.

 

ЛІТЕРАТУРА: ж. «Дошкільне виховання, » №3, 2014 р.